5 експериментів, які могли знищити Землю

Враховуючи, скільки ризикованих експериментів над собою довелося пережити нашій багатостраждальній планеті, дивно, що вона до цих пір жива.

Кольська надглибока свердловина

Кольська надглибока свердловина знаходиться в зоні Північного полярного кола в самій північно-західній точці Росії і є найглибшим підземним ходом, проритим в товщі Землі.

Радянські вчені ініціювали буріння свердловини ще в 1970 році і до 1989 року досягли позначки в 12 262 метра.

Вони хотіли повністю пробурити земну кору і дійти до верхнього шару мантії, проте поняття не мали, чим це могло загрожувати. Проте, страхи з приводу утворення масштабних землетрусів або появи демонів з Пекла виявилися безпідставними.

А роботи над проектом були згорнуті через те, що в крайній точці проходу температура досягала 177 градусів за Цельсієм, через що розплавлені породи стікали назад у свердловину, не дозволяючи ученим збільшити глибину буріння.

Випробування Трініті

Випробування Трініті було частиною американської програми “Проект Манхеттен” з розробки ядерної зброї. Це випробування, яке відбулося 16 липня 1945, було першим в світі вибухом атомного пристрою.

Первісна розробка зброї нової ери трохи затримувалася через побоювання ученого Едварда Теллера, який брав участь у проекті. Він припускав, що детонація плутонієвого заряду такої потужності може привести до ініціювання самопідтримуючої хімічної реакції за участю азоту, яка теоретично могла б привести до неконтрольованого займання атмосфери Землі.

Однак подальші розрахунки показали, що можливість здійснення такого сценарію вкрай мала, тому роботи продовжили. Новоутворена в результаті першого ядерного випробування вибухова потужність оцінюється в 21 кілотонн у тротиловому еквіваленті.

Вибух цього пристрою нагадав керівнику проекту Роберту Оппенгеймеру рядок з індуїстського священного манускрипту: “Нині я подібний Смерті, руйнівниці світів”.

Великий адронний коллайдер

Коли вчені 10 вересня 2008 офіційно заявили про створення проекту Великого адронного коллайдера, деякі стали вважати, що цей пристрій призведе до знищення всього світу.

Проект прискорювача частинок за 6 мільярдів доларів був створений для розгону протонних пучків по 27-кілометровій тунельній петлі з подальшим зштовхуванням, що призводить до утворення мікроскопічних чорних дір, які, як вважається, з’явилися відразу ж після Великого вибуху.

Деякі вважали, що утворені в результаті експерименту чорні діри будуть безконтрольно збільшуватися, поки не поглинуть Землю. Однак вчені відкидають ці чутки, тому що вже підраховано, що кожна чорна діра має межу, після якої вона випаровується. Даний феномен відомий під назвою Випромінювання Хокінга.

Вибух планети

“СтарФіш Прайм”

Магнітосфера Землі є важливим захисним шаром, в якому знаходяться заряджені частинки, що оберігають земну атмосферу від згубного впливу сонячного вітру. А щоб буде, якщо велика ядерна бомба вибухне в цій магнітосфері?

Сполучені Штати і вирішили це з’ясувати в 1962 році. Ну і, крім усього іншого, метою експерименту було знайти можливий спосіб перехоплювати радянські ракетно-ядерні заряди ще на космічній орбіті.

Тому й був ініційований вибух термоядерної боєголовки на висоті 400 кілометрів над атолом Джонстона в Тихому океані.

Вибух потужністю 1,4 мегатонни було видно з відстані в 1450 кілометрів на Гавайських островах, де електромагнітний імпульс пошкодив лінії освітлення і телефонний зв’язок.

Також на нижній земній орбіті утворився штучний радіаційний пояс, який тримався протягом п’яти років і пошкодив понад третину всіх супутників що там перебували.

Проект SETI

Даний проект пошуку контактів з “позаземним розумом” (“Search for Extraterrestrial Intelligence”) включає в себе комплекс заходів по виявленню і спробам зв’язку з представниками позаземної цивілізації.

Ще в 1896 році Нікола Тесла припустив, що радіозв’язок може бути використаний для встановлення контакту з інопланетянами. У 1899 році, як йому здавалося, він навіть прийняв сигнали з Марсу. У 1924 році уряд Сполучених штатів проголосив “Національний день радіо” в період з 21 по 23 серпня 1924 року, коли вчені могли сканувати ефір в пошуках радіочастот з червоної планети.

Сучасні способи дослідження за програмою SETI включають в себе використання наземних і орбітальних телескопів, великих радіотелескопів з розподіленою обробкою даних.

Однак деякі опасливо відносяться до таких спроб людства зблизитися з представниками позаземної цивілізації – адже це може залучити непотрібну увагу до нашої планети. …

Так, космолог Стівен Хокінг нагадує, що історія людства вже знає випадки і результати, коли менш розвинена в технічному плані цивілізація стикається з більш просунутою.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *